Історія Львова

У 1783 р. за розпорядженням імператора Йосифа II церковні кладовища були ліквідовані. Могили навколо храмів підлягали знесенню. Крипти мали бути звільнені від домовин, і ховати в них заборонялося.
Львівські власті не поспішали виконувати наказ імператора, аж поки з'явився повторний, який достатньо прозоро натякав на наслідки непослуху. І тоді закипіла робота. Здійснювалася вона досить-таки неци-вілізованими методами. Домовини витягали з крипт, вантажили на вози і вивозили за місто, де звалювали в ями. Звичайно, не виключалася і можливість перепоховання на одному з новостворених кладовищ, їх було організовано чотири за кількістю дільниць міста. Пичаківське кладовище обслуговувало східну частину міста і середмістя; Стрийське - південну; Городоцьке - західну; Жовківське, або Папарівка, - північну. Ці кладовища, крім Личаківського, зараз не існують. Місце Стрий-ського кладовища зайняли житлові квартали і частково - Стрийсь-кий парк, Городоцького - житлові квартали і частково - Привокзальний ринок. На місці Папарівки знаходиться вокзал Підзамче. Лича-ківське збереглося внаслідок того, що тут ховали заможних жителів середмістя і аристократію.
Таким, у загальних рисах, був побут львів'ян у середні віки. Як бачимо, романтики небагато - значно більше тяжкої повсякденної роботи, нестатків, постійного відчуття небезпеки.

Інтенсивний розвиток промисловості припадає на другу половину XIX століття. Було відкрито родовища нафти у Бориславі, залізничні шляхи сполучили Львів із столицею імперії та іншими європейськими містами. У місті прокладено трамвайну колію, запроваджено газове, а згодом електричне освітлення. Розбудовуються нові квартали, з'являються театри, дорогі готелі, банки, громадські установи. У 1870 році Галичина одержала статус автономного управління. Крайова виставка 1894 року була важливою подією економічного та культурного життя Львова і Галичини. Кінець століття XIX - початок XX століття - це також період національного піднесення серед галицьких українців. Львів став центром національного відродження, тут жили й працювали видатні політичні та культурні діячі.

Після Першої світової війни Австро-Угорська Імперія розпалася. Країни, що входили до її складу, здобули незалежність. 1 листопада 1918 року у Львові проголошено Західно - Українську Народну Республіку. Але новостворена держава проіснувала всього кілька місяців - після кривавої українсько-польської війни Галичина знову на 20 років опиняється під владою Польщі. Цей період був особливо важким для українського населення Галичини.

У 1939 р. згідно з Пактом Ріббентропа-Молотова Західна Україна входить до складу СРСР. Прихід радянських військ до Львова повів за собою жорсткі репресії місцевого населення, заслання на Сибір, страти. Але в 1941 р. радянські війська змушені були відступити під тиском німецьких загонів. 1941-1944 - роки німецької окупації. В роки ІІ Cвітової війни загони українських патріотів були змушені вести нерівну боротьбу як проти фашистів, так і проти комуністів. Підпільна боротьба на Західній Україні тривала до середини п'ятдесятих років.

У 1944 році Львів увійшов до складу УРСР. Але навіть за часів радянського панування місто зуміло значною мірою зберегти свою національну ідентичність. Наприкінці 80-х років Львів відіграв провідну роль в боротьбі за незалежність і демократію.
24 серпня 1991 року - день, коли Верховна Рада України прийняла Декларацію про незалежність, став початком нової епохи в історії держави і початком великих змін для Львова.

Це готовий реферат з географії або історії, курсова або або просто готова стаття про Львів.