Історія Львова

У 1704 р. після взяття Львова у Низькому замку мешкав шведський король Карл XII.

У XVIII ст. Низький замок поступово перетворився на руїни. Його почали розбирати, і вже 1802 р. на його місці був пустир, який нічим не нагадував про колишню велич.

Укріплення Львова витримали 24 облоги - і жодного разу місто не було взяте штурмом. Укріплення знесли наприкінці XVIII - на початку XIX ст.
За межами укріплень простягалися території Галицького і Краківського передмість. До складу останнього увійшов і давньоруський Львів. Площа Галицького передмістя становила 150 га, Краківського - 100 га. Такий адміністративний поділ міста зберігався до 1787 р.
На початку червня 1527 р. Львів був повністю знищений жахливою пожежею - літо було сухе і спекотне, дув дуже сильний вітер. Досить було малої іскри в одній із львівських пивоварень, щоб від усього міста зосталися тільки ратуша і один будинок у передмісті. На переконання львів'ян, він зберігся завдяки заступництву Богородиці і згодом був оточений релігійним шануванням. Його розібрали тільки у 1786 р.
fires_1.jpg
Вогонь знищив кам'яні укріплення, зокрема Галицьку браму з усім артилерійським озброєнням. На храмах поплавилися дзвони. Вітер заніс палаючі головешки на Високий замок, де спалахнула і згоріла одна з веж. А звідси недогарки полетіли на село Знесіння, і воно вигоріло дощенту.

Судячи з усього, тут мало місце явище, яке в XX ст. назвали "вогняним вихором". При загорянні дерев'яних будинків температура ставала дуже високою. Це викликало різкий перепад атмосферного тиску і рух повітряних потоків, котрі ще більше роздмухували полум'я.
У 1540 р. Рада міста заборонила дерев'яне будівництво у середміс-ті. На жаль, цієї постанови не завжди дотримувались (традиційно у Львові). Значна частина будинків, особливо у єврейській дільниці, як і раніше, будувалася з дерева, що аж ніяк не сприяло протипожежній безпеці. 1 все ж наприкінці XVI ст. більшість будинків середмістя була кам'яною. Так вони і дійшли до нас, хоча й значно перебудовані, з повністю зміненим внутрішнім плануванням.

Отже, впродовж тривалого часу будинки Львова були дерев'яними або фахверковими', спорудженими у готичному стилі. Дахи були ґонтові, а пізніше - черепичні. У XIV - першій половині XVI ст. всі будинки були одноповерховими. Загалом треба зазначити, що саме поняття "поверх" з'являється тільки в епоху Відродження. До цього часу чітке розмежування будинку в горизонтальній площині на однакових рівнях було невідоме. Кожний великий середньовічний будинок - це лабіринт прибудов, ходів, переходів, які з'єднували частини будинку, розташовані на різних рівнях.

Мабуть, найбільш поширеним типом будинку львівського середмістя був триповерховий будинок з трьома вікнами на поверсі. Такий тип був обов'язковим на Ринку. На прилеглих вулицях могли споруджувати оселі і з більшою кількістю вікон.